ОДУБИ́ТИСЯ, одублю́ся, оду́бишся; мн. оду́бляться; зневажл. Вмерти, околіти. А ото вже дід підріс Та і одубився; Після нього через рік І батько родився (Рудан., Переслів’я, 1958, 23).

◊ Ду́бом одуби́тися — вмерти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 642.

Одубитися, блю́ся, бишся = Одубіти 2. Чи швидко твоя мати одубиться? Кіев. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 42.