ОДУБЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що одубі́ти 1. Кобза боязко огледів Марка, руки його зовсім охолоділи, і ввесь одубенів (Стор., І, 1957, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 642.

Одубеніти, ні́ю, єш, гл. = Одубіти 1. Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів. Стор. МПр. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 42.