ОГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Те саме, що обгриза́ти. — Я знаю. Я боролася теж. І впала в борні. І моє тіло огризали собаки на паризьких вулицях (Ірчан, II, 1958, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.

Огризати, за́ю, єш, сов. в. огри́зти, зу, зе́ш, гл. = Обгризати, обгризти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 37.