ОГРА́ДА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що огоро́жа. Раптом чогось я згадала велику, сувору будову, Брами з важкими замками, сторожу й високу ограду (Л. Укр., І, 1951, 163); Праворуч, за оградою, розкинувся старий сад, з товстющими деревами (Кол., На фронті.., 1959, 58).
2. перен., заст. Захист, оборона. Моя ти радість і одрада, Моя заслона і ограда, Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.