О́БРУ́С, а, ч., діал. Скатерть. Біліють обруси стягою, Гра скло веселкою на них, Столи аж гнуться під вагою Потрав розкішних, дорогих (Стар., Вибр., 1959, 40); Стіл накритий білим обрусом (Козл., Ю. Крук, 1957, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 572.

Обрус, са, м. Скатерть. Левиц. І. 492. МУЕ. ІІІ. 39. Грин. III. 512. Льоннії обруси на столі. О. 1862. IV. 21. Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси. Рк. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 26.

обру́с = стільни́к —

1) (зменше­не — обрусо́к) спочатку хустка, шматок полотна, рушник, тепер — скатерка, настільник; див. скатерти́на. Біліють обруси стягою, гра скло веселкою на них (М. Старицький); Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси (М. Максимович);

2) старовинне біле вкриття голови заміжньої жін­ки в лемків, в Галичині та на Во­лині; схожий на намітку, але ко­ротший та ширший.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 408.