ОБКИ́ДАТИСЯ¹ див. обкида́тися¹.

ОБКИ́ДАТИСЯ² див. обкида́тися².

ОБКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Обкидати себе чим-небудь. Обкидатися снігом.

2. перев. док., чим і без додатка, розм. Те саме, що обзавести́ся. Обкидався трохи хазяйством.

3. тільки недок. Пас. до обкида́ти¹.

ОБКИДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Обхоплювати, оточувати себе чим-небудь з усіх боків. * Образно. Передній танк спотикнувся після мого пострілу. Обкидався димом (Ю. Янов., І, 1958, 323).

◊ Не обки́даєшся ді́ла (турбо́т і т. ін.) — велика кількість різних справ, турбот. — У мене, може, свого діла не обкидаєшся: щодня за вас, чортів, у волость тягають (Мирний, III, 1954, 23).

2. тільки недок. Пас. до обкида́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 511.

Обкидатися, даюся, єшся, сов. в. обкидатися, даюся, єшся, гл. Откидывать, откидать отъ себя. діла не обкидаєшся. Столько дѣла, что не успѣешь всего сдѣлать. Мир. Пов. І. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 12.