НІМИ́ЦЯ, і, ж., діал. Дурман. [Рябина:] Люди, не дурійте!.. Чи ви німиці понаїдалися, чи що? (Фр., IX, 1952, 396); Вночі Корж укрив його листям німиці, і його свіжий вогкуватий дотик притамував страждання хворого (Тулуб, Людолови, І, 1957, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 424.

Німиця, ці, ж. Раст. Datura stramonium L. ЗЮЗО. І. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 567.

німи́ця див. блекота́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 398.