НЕ́СТЯМ, у, ч., розм., рідко. Те саме, що нестя́ма 2.

◊ До не́стяму — те саме, що До нестя́ми (див. нестя́ма). Хапає [Юда] мотику і, не розгинаючись, не втираючи поту, працює до нестяму (Л. Укр., III, 1952, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 391.

Нестям, му, м. = Нестяма. Мир. ХРВ. 307.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 559.