НАТЯ́ГНУТІСТЬ, тості, ж.

1. Властивість і стан за знач. натя́гнутий 2. Натягнутість політичних відносин.

2. Відсутність природності, натуральності. Читаються байки [Івана Сварника] легко, бо мова їхня барвиста, соковита, народна. Читаючи їх, не відчуваєш ніякої штучності чи натягнутості (Вітч., 10, 1963, 208).

Натягти́¹ див. натяга́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 222.