НАТОПИ́ТИ¹ див. нато́плювати¹.

НАТОПИ́ТИ² див. нато́плювати².

НАТОПИ́ТИ³, топлю́, то́пиш; мн. нато́плять; док., перех. Занурювати у воду кого-небудь багато разів. Він, випручавшись, намагався побороти її, натопити, але тут було ще мілко (Гончар, Тронка, 1963, 231); // Утопити багатьох.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 215.

Натопити См. Натоплювати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 527.