НАТО́ПЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., НАТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. нато́плять; док., перех. і без додатка. Розпаливши вогонь, нагрівати що-небудь. Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно (Кв.-Осн., II, 1956, 226); Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Кучер, Трудна любов, 1960, 364); — Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо (Тют., Вир, 1964, 291).
НАТО́ПЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., НАТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. нато́плять; док., перех.
1. Жарячи або підігріваючи, розтоплювати яку-небудь кількість чогось (про лій, віск і т. ін.). — Ну й ситенний [заєць].. Гарців далебі із троє Я тоді із нього, може, Натопив самого лою (Манж., Тв., 1955, 243); Закололи, значить, того кабана.., натопили смальцю, наробили ковбас (Вишня, II, 1956, 37); // тільки док. Довгим кип’ятінням наготовляти (про молоко). Натопити молока.
2. рідко. Те саме, що виплавля́ти. Історія йде не помалу. І мужніх сердець вогнепад Вже завтра натопить металу На тисячу тисяч гармат (Воронько, Коли я.., 1963, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 215.