НАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех.

1. розм. Те саме, що наставля́ти¹1, 3 — 5. — І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (Н.-Лев,, IV, 1956, 145); — Вона така рада, така рада мені: настановила мені й пиріжків, і балабушок, пляшку горілки притаскала… (Л. Янов., І, 1959, 85); [Омелько:] Тепера в складчину та покропимо вечорниці. Семене, ти будеш за міхоношу: настановляй бриля (кида у бриль Семенові срібні гроші) (Кроп., І, 1958, 69); Всі курені загукали разом: — Хмельницького! Хмельницького! — Хай буде старшим! — На гетьмана настановляємо! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 257); — Комісію по розподілу кормів уклали. Мене її головою настановили (Мушк., Серце.., 1962, 188); їй було байдуже, що Клима настановили за волосного (Н.-Лев., III, 1956, 351).

2. заст. Установлювати, запроваджувати. — Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Март., Тв., 1954, 184); — Закон? — знову викрикує [хтось] зсередини: — то ви [пани] самі настановили такий закон!.. (Мирний, II, 1954, 196).

$ Настановля́ти (настанови́ти) самова́р — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) самова́р (див. наставля́ти¹). — Ви, тітко, настановите завтра за мене самовар, як я відпрошуся до Марини? — запитала вона (Мирний, III, 1954, 224).

НАСТАНОВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок.. НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех. Те саме, що наставля́ти². — Коли ти тут, великий хаджі, я, раб твій, простий мулла, негідний настановляти парафіян і правити службу… (Досв., Гюлле, 1961, 116); [X р а п к о:] Слухайтеся Петра; він старший від вас, на лихе вас не настанове (Мирний, V, 1955, 205); Найбільше журився він за Марусею; і як же він жалів її, як беріг та ховав од погляду людського, аби хоч якомога довше додержати біля себе та настановити до життя (Л. Янов., І, 1959, 309).

Настановля́ти (настанови́ти) на [до́брий) ро́зум — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) на [до́брий] ро́зум (див. наставля́ти²). Вони, [дочки] ходили на роботу в колгосп, а мати поралася дома й на добрий розум їх настановляла (Вирган, В розп. літа, 1959, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 198.

Настановляти, вля́ю, єш, сов. в. настановити, влю, виш, гл.

1) и 2) = Наставляти 1 и 2.

3) = Наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196.

4) = Наставляти 4. Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили. ЗОЮР. І. 216. Його громада титарем настановила. Г. Барв. 424.

5) — на що. Вообще значитъ — сдѣлять обладателемъ чего-либо. настановити на хліб. Дать кусокъ хлѣба, т. е. обезпечить матеріально. Прожили ми так десять років і стали гадати, щоб іще на сей шматок хліба, що ми маємо, да кого-небудь настановити і по нашій смерті. Г. Барв. 415. Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу. Г. Барв. 511. Употребляется и по отношенію къ другимъ предметамъ: хозяйка, у которой не держались свиньи, покупаетъ свинью у другой и чрезъ нѣсколько времени благодарить: «Спасибі Богові та й вам, — тепер у мене гуком свиней. Уже що правда, дак правда: не жалуєте, продаючи, ведуться добре… Би мене, бувайте здорові, настановили на свині». Г. Барв. 420. Настановити на розум, на добрий розум. Надоумить, направить на путь истинный; развить, научить путемъ воcпитанія.

6) Устанавливать, установить. Закон?… Ви сами настановили такий закон. Мир. ХРВ. 261.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 523.