НАМИ́СТЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до нами́сто. А жіночка Мов цього й не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); *0бразно. Вздовж гатки, тягнулось намистечко вогнів (Скл., Хазяїни, 1948, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 127.

Нами́стечко, ка, с.

1) Ум. отъ нами́сто. Лупи мені намистечко на білую шию. Чуб. V. 105.

2) При кипѣніи воды пузырьки возлѣ краевъ посуды. Нерве намистечко у чавуні по-над краями, то вже вода починає закипати. Волч. у. З) нами́стечко кува́ти. О кукушкѣ: куковать. Зозуленька… живе собі як панна, гуляє у садку, нічого не псує, по гілечках намистечко кує да скілько літ кому прожить віщує. Греб. 365.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 503.