НАЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Літаючи, проходити яку-небудь відстань або перебувати в повітрі якийсь час. Капітан налітав сотні годин у складних метеорологічних умовах (Веч. Київ, 16. IX 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 121.

Налі́тувати, тую, єш, гл. = Налітати. Налітували голуби бо зна відкіля. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 499.