НАКЛЕПА́ТИ1 див. накле́пувати1.
НАКЛЕПА́ТИ2 див. накле́пувати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 105.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
НАКЛЕПА́ТИ1 див. накле́пувати1.
НАКЛЕПА́ТИ2 див. накле́пувати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 105.
Наклепа́ти, па́ю, єш и плю́, плеш, гл. Отбить (косу). Він наклепав косу. Рудч. Ск. І. 54.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 494.