НАДГРО́БОК, бка, ч. Пам’ятник, камінь, плита і т. ін., встановлені на могилі. Чернігівські земляки, вкупі з сином поета [Глібова], становлять над його могилою невеличкий монумент — надгробок (Коцюб., III, 1956, 202); По високому узгір’ю розсипались кам яні надгробки тюркського цвинтаря (Донч., II, 1956, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.