НАДВО́РІ, присл. Поза приміщенням, на повітрі. — Авжеж! оце встану вам відчиняти!..Досиділи до ночі, то про мене ночуйте й надворі (Н.-Лев., II, 1956, 327); — Та тепер надворі краще, — мовила вчителька і сіла на призьбі (Головко, II, 1957, 248); // У природі. Уже й літо минулося. Зима вже надворі (Шевч., II, 1953, 97).
[Бі́лий] день надво́рі; Надво́рі вже день див. день.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 64.