НАДА́ТИ¹ див. надава́ти².

НАДА́ТИ², да́м, даси́, док., перех., розм. Дати в достатній кількості, задовольнити чим-небудь. Дома ж то не надасть Тихон ніяк хліба. Народу, народу! один за одним як плав пливуть (Кв.-Осн., II, 1956, 146); На кожную стеблиночку Пошлеш [хмаро] одну росиночку — А віку додаси, — А морю широченному, Глибокому, силенному Води не надаси! (Гл., Вибр., 1951, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 61 - 62.

Нада́ти, ся. См. Надавати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 480.