НАВСКОСИ́, присл. Те саме, що на́вскі́с. Сонце било в ту гущавину навскоси, освічувало її наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 159); Краплі дощу навскоси падали за віконцем (Тич., III, 1957, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 42.