НАВКОСИ́, присл., розм. Те саме, що на́вскі́с. Люди прокопали спуск навкоси, так, як колись радив старий покійний Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 367); Блиснула сокира в руках у Мусія, — він насікав навкоси дерево (Перв., Материн.. хліб, 1960, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 36.

Навкоси́, навкося́, нар. Наискось, косо. См. Навскоси. Катерина навкоси перетягнула свій рот. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 471.