МУ́ЛИСТИЙ, а, е. У якому є багато мулу (див. мул¹). Солод задумливо розминав на долоні грудку землі, підносив долоню до обличчя, ніби принюхувався до родючого мулистого піщаника, здобреного перегноєм (Руд., Вітер.., 1958, 259); Мулиста річка; // Укритий мулом. Мулисте дно [Сиваша] запружинило під ногами (Гончар, II, 1959, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 825.

Му́листий, а, е. Илистый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 454.