МОЛОДНЕ́ЧА, і, ж., рідко. Молодь. Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами проймають усе повітря (Мирний, І, 1954, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 788.

Молодне́ча и молоднича, чі, ж.

1) = Молодеча. Молоднеча спершу реготалася. О. 1862. IX. 70, 71. Хлопці-молоднеча.

2) = Молодник. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 442.