МОЛОДНИ́К, а, ч. Молодий ліс, сад і т. ін. Довкола рівними темно-зеленими стінами тягся сосновий молодник (Фр., VII, 1951, 319); Посадив [Замфір] на щастя якийсь особливий гатунок винограду.., а тут хазяїном вже завів молодник (Коцюб., І, 1955, 190); І не тільки над Сулою — всюди В нас ростуть сади-молодники (Вирган, Врозп. літа, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 788.

Молодни́к, ку, м.

1) Молодой садъ, лѣсъ. Вирубай старий садок та насади молоднику, то й матимеш користь.

2) Молодой скотъ, птицы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 442.