Про УКРЛІТ.ORG

молодиця

МОЛОДИ́ЦЯ, і, .ж., розм. Молода заміжня жінка. — Там якийсь чоловік, такий чорнявий, високий, і молодиця гарна, і діточки з ними. Питаються вас (Вовчок, І, 1955, 12); — Перекажи привіт своїй молодиці, — гукнув Чіпаріу (Смолич, І, 1958, 51); * У порівн. Засміявсь Старий і внучку привітав, Неначе справді молодицю: "А де ж ти діла паляницю?" (Шевч., І, 1963, 318); // Молода жінка, що залишилася без чоловіка, живе без чоловіка. Венера молодиця сміла. Бо все з воєнними жила, І бите з ними м’ясо їла, І по трактирах пунш пила (Котл., І, 1952, 243); — Веселої утни, старче, Щоб земля ломилась, — Про вдовицю-молодицю. Як вона журилась (Шевч., І, 1963, 119); Хлопці бачили, як тяжко живеться молодиці, і одностайно вирішили допомогти по господарству (Тют., Вир, 1964, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 787.

молоди́ця (зменшене — молоди́ч­ка) =моло́дка — молода, заміжня жінка; уособлення молодості, краси, тому кажуть: «Гарна молодиця, хоч води напийся»; «Де красна мо­лодиця, там ясна світлиця»; «Як гарна молодиця, то гарно й поди­виться»; оскільки виходили заміж перев. на М’ясни́ці (див.), то, звер­таючись до дівчат, кажуть: «Ой дівчата, приходять М’ясниці, як нас візьмуть красні хлопці, будем молодиці»; жартують: «Сам чорт не пізна, яка з діви вийде молоди­ця». Коли хочеш з доні молодиці, то держи в їжових рукавицях (М. Номис); Гарна дівицею, гарна й моло­дицею (приказка); Слизько — до молодиці близько (приказка); Уже б тая молодичка насіяла-нарубала (при­казка); Як була я молодиця, цілували хлопці в лиця, а тепер стара я стала, не цілують,хоч би й раза! (М. Но­мис); Ґандзя рибка, Ґандзя птичка, Ґандзя и,яця-молодичка (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 374.

вгору