МНО́ГО, присл., заст. Багато. Там, Над Волгою, є город, що за нього Лягло братів моїх і друзів много (Рильський, І, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 766.

Мно́го нар. = Багато. Да побіжи в чисте поле, чи йде ляхів много. Макс. Не у мнозі. Не во множествѣ. Не гнівайся, тестю! не у мнозі зять іде. Мет.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 436.