БАГА́ТО.
1. Присл. якісний до бага́тий 1, 3, 4. Ми в дружній живемо сім’ї, Розумно і багато (Рильський, І, 1956, 362); Вони [українські культурні діячі старшого віку].. одслонили перед усіма народами багато обдаровану душу нашого народу (Сам., II, 1958, 393); З обох боків портрета висять кінці багато вишиваного рушника (Коцюб., III, 1956, 45).
2. присл. У великій кількості; протилежне мало. Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, — Згадай мене, брате! (Шевч., I, 1951, 69); // у знач. числ. Велика кількість кого-, чого-небудь. Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (Гончар, III, 1959, 132); // у знач. присудк. сл. Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу (Коцюб., І, 1955, 361); // у знач. ім. бага́то, багатьох. Він [В. Самійленко], як, мабуть, і кожен з письменників, багатьом подобається, а багатьом ні (Коцюб., III, 1956, 197); Багатьом не повернутись уже ніколи до рідних своїх хат (Довж., II, 1959, 78).
Бага́то хто (кого́, кому́ і т. д.) — про неозначене велику кількість людей. В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою (Л. Укр., II, 1951, 542); Бага́то що (чого́, чому́ і т. д.) — про неозначене велику кількість предметів, явищ і т. ін. Я усе згадала собі..; згадала багато чого (Вовчок, І, 1955, 228); Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого (Довж., І, 1958, 33).
3. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Ті здорові квітки були багато кращі од квіток, що малюють по стінах дівчата (Н.-Лев., II, 1956, 171); [Дівчина:] Вона багато молодша від тебе? (Л. Укр., II, 1951, 97).
БАГАТО… Перша частина складних слів, що відповідає слову бага́то в 2 знач., напр.: багатово́дий і т. д.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 79.