МЕТЛИ́ЦЯ, і, ж., діал. Метлюг. Як уродить метлиця, буде хліб сниться (Укр.. присл.., 1955, 97); "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (Тулуб, Людолови, II, 1957, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 690.

Метли́ця, ці, ж. = Мітлиця. Мої гроші не метлиця. Чуб. V. 58. Ум. Метличка. А вроди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю без куколю, без метлички, щоб родилися бички, телички. Чуб. III. 451.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 420.