МЕДУНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Медунка. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Кобр., Вибр., 1954, 46); Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (Сос., Поезія, 1961, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 666.

Медуни́ця, ці, ж. Раст. а) = Медунка 1. ЗЮЗО. І. 133. б) Spiraea Filipendula. ЗЮЗО. І. 137. Thalictrum angustifolium. ЗЮЗО. І. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 415.