МЕДУ́НКА, и, ж. (Pulmonaria L.). Трав’яниста рослина родини шорстколистих з дрібними запашними квітками рожевого, фіолетового або синього кольору. Духмяно пахнуть медунка і конвалії (Кучер, Трудна любов, 1960, 582); Зміна кольору пелюсток залежить у медунок від реакції клітинного соку. У молодих квіток вона кислотна, у старих — лужна (Веч. Київ, 27.IV 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 666.

Меду́нка, ки, ж.

1) Раст. a) Pulmonaria angustifolia L. ЗЮЗО. І. 133. б) Pulm. azurea Bess. Ibid, в) Pulm. officinalis L. Ibid, г) Cytissus nigricans. Лв. 98. д) Lychnis. Лв. 100.

2) Родъ сладкой груши. Вх. Зн. 36.

3) Ласковая женщина. Не медунку ведуть, та не медунка й в коноплях сидить (та злюща, а та ще гірша). Нон. № 2903. Дівка мідунка. Хорошая и милая дѣвушка. Вх. Зн. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 415.

меду́нка = медуни́ця — трав’я­ниста рослина родини шорстко­листих з дрібними запашними квітками рожевого, фіолетового або синього кольору; лікарський вид цієї рослини в народі назива­ють ще смокту́нчиками або щемели́цею. Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (В. Сосюра).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 359.