МА́ТКА¹, и, ж.

1. Плідна самиця в тварин. Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис, 1864, № 3302); — Ви розумієте, пане міністре, що треба провадити добір жеребців та маток, щоб виробити добру кавалерійську породу для нашої великої рівнини (Ю. Янов., II, 1958, 114); В кошарі роблять індивідуальні клітки для утримання маток з ягнятами в перші дні після окоту (Колг. Укр., 5, 1961, 37); // Найбільша, єдина на всю сім’ю бджола, що відкладає яйця. Парубки і діти обступили кругом музик, неначе бджоли обсіли матку (Н.-Лев., II, 1956, 122); Найбільша в сім’ї бджола з довгим і вузьким черевцем називається маткою (Зоол., 1957, 62).

2. діал. Мати (див. ма́ти¹1). [Ївга:] Уже як чужа матка, то гірше ніж чужа хатка… (Мирний, V, 1955, 236).

3. анат. Внутрішній статевий орган жінки та самиці тварини, у якому розвивається зародок. У дівчаток швидко росте матка, яка в 13 років майже досягає розмірів матки дорослої жінки, а в 16 років вона остаточно оформляється (Шк. гігієна, 1954, 103); З яйцепроводів запліднене яйце попадає в особливий орган — матку, де розвивається зародок (Зоол., 1957, 140).

4. діал. Жила (див. жи́ла¹ 3). Воскова жила, чи матка, як звали її ріпники, оказалася нечувано великою і багатою (Фр., VIII, 1952, 411).

5. діал. Матірка (див. ма́тірка¹) — У хаті у них нікого не було.. Пішли маток тягати: опізнились помочити (Барв., Опов.., 1902, 380).

МА́ТКА², и, ж. Зменш. до ма́та. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вікна й двері, щоб не перся мороз у хату… (Мирний, II, 1954, 110); Катря лежить майже весь час сама в хаті. На новій матці, вкрита білим рядном (Л. Янов., І, 1959, 393); Він мовчки пройшов слідом за Давидом Маркевичем до цеху, старанно витерши перед тим ноги об солом’яну матку, що лежала на порозі (Шовк., Інженери, 1948, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 651.

Ма́тка, ки, ж.

1) = Мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906.

2) Пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. Левиц. І. 405.

3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.

4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К.

5) = Матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147.

6) Ум. отъ мата. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126.

7) Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.

8) — жи́тна = Матиця 4. Вх. Лем. 434.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 411.