МАТЕРИ́НКА, и, ж. (Origanum L.). Пахуча трав’яниста рослина родини губоцвітих із дрібними бузково-рожевими квітками; використовується в парфюмерній промисловості. Ой у полі нивка, на ній материнка; Там дівчина жито жала, сама чорнобривка (Чуб., V, 1874, 96); Он нагнулась тирса біла, Звіробій скрутив стебельці, Червоніє материнка (Щог., Поезії, 1958, 106); Щовечора в хаті стояли густі випари чудодійних пахучих трав — материнка простуду виганя, терпка ромашка, деревій проти живота… (Горд., II, 1959, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 645.

Матери́нка, ки, ж.

1) Раст.: а) Душица, Origanum vulgare L. ЗЮЗО. І. 130. б) Chenopodium vulgare. Шух. І. 21. в) Thymus serpyllum. Анн. 354. Лв. 102. Ой у полі нивка, на ній материнка. Чуб. V. 96.

2) мн. Материнки = Матірка 2. ЗЮЗО. І. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 409.

матери́нка — пахуча трав’яниста рослина з дрібними бузково-роже­вими квітками; символ материн­ської любові та здоров’я дітей; за зіллям ходили три рази до схід сонця, а, викупавши дитину, воду виливали на три плоти, три доро­ги, три межі; напоєм із рослини як давнім ритуальним трунком кро­пили хлопці дівчат на Купала від нечистої сили; дівчина, яка виро­щує материнку, буде мати багато талантів; виряджаючи в далеку до­рогу, мати давала своїй дитині ви­шитий рушник, у який було загор­нуто пучечок сухої материнки — на незабутню пам’ять про матір, батька, родину, дім, про юність і перше кохання; використовується у народній медицині. Ой у полі нивка, по ній материнка; там дів­чина жито жала, сама чорнобривка (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 355.