Марчу́к, ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 407.

марчу́к — пес, народжений у бе­резні (марці); йому в народі при­писувалися надзвичайні якості розпізнавати відьом; маленьких марчуків накривали бороною, щоб їх відьми не знищили; див. ще ярчу́к.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 354.