Любе́ць, бця́, м.

1) = Люби́сток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. Чуб. V. 357.

2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні! Гол. III. 514.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 385.