ЛУЖО́К, жка́, ч. Зменш.-пестл. до луг¹. По обидва береги зелені лужки, а по лужках зеленіють рідкі садки (Н.-Лев., II, 1956, 391); На лужок, на грядку вибігло телятко (Стельмах, Живі огні, 1954, 24); Стежки забігали аж у зелений вербовий лужок (Кобр., Вибр., 1954, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 553.

Лужо́к, жка, м. Ум. отъ луг.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 380.