ЛИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЛИШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док.
1. Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (Стеф., І, 1949, 193); Юрко звик лишатися вдома із старою бабусею (Донч., Ю. Васюта, 1950, 97); Дід лишився, бо хотів умерти на своїй стороні, а дядько Панас як пішов, так і по сей день… (Коцюб., І, 1955, 339); Переконавшись, що, крім Щорса, в штабі нікого не лишилось, Боженко сів з Щорсом на диван (Довж., І, 1958, 145); // з інфін. Продовжувати перебувати де-небудь з певною метою. Дівчина зникає за дверима, а нетерпеливий Палазин батько лишається чекати її повернення (Ю. Янов., І, 1958, 618); — Та ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити… (Вишня, І, 1956, 316); // за кого — що. Бути десь за кого-небудь, виконуючи чиїсь обов’язки. — Товаришу гвардії старший лейтенант, з вашого наказу гвардії лейтенант… — Лишаєшся за мене, — не дав йому кінчити Брянський (Гончар, III, 1959, 40).
2. Не зникати. Партії міняються і гинуть, а трудящі лишаються .. (Ленін, 26, 1951, 304); Пройдуть літа, пролинуть зими, А до життя жагучий смак Так і лишиться (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 55); // Бути не повністю використаним ким-небудь. — Таке добро, таке багатство лишається [від батька]. Треба вчасно до своїх рук прибрати (Шиян, Баланда, 1957, 68); Одні кажуть, що він вже проїв ті гроші, що тітка одписала, а другі присягають, що в нього чимало ще лишилось (Коцюб., І, 1955, 303); Після роздачі в кухні дещо лишилося (Гончар, III, 1959, 270); // Бути єдиним можливим із ряду варіантів. Лишався єдиний вихід: прямувати навпростець (Гур., Друзі.., 1959, 20); // Становити яку-небудь величину до настання якогось моменту, досягнення якої-небудь межі тощо. Небагато часу лишається до початку нового навчального року в сітці партійної освіти (Рад. Укр., 16.IX 1950, 2); До палацу лишалося кілометрів з п’ятнадцять (Смолич, І, 1958, 52); Тепер однак, хоч до виїзду два дні лишилось, маю більше часу вільного, бо вже справ менше (Л. Укр., V, 1956, 416); Передвиборна кампанія в Петербурзі підходить до кінця. До виборів лишилося три дні.. (Ленін, 12, 1949, 75); // Діставатися кому-небудь, припадати на долю комусь. Лишилось нам орать немало. Чого ж ви стали? гей, воли! (Сос., II, 1958, 399).
3. Не переставати бути ким-небудь, зоставатися чиїмсь. Життя може забрати у неї найближчих.., украсти щастя, але людина лишається людиною (Стельмах, II, 1962, 226); Облетіли надії, розметались безслідно..: як була панська земля, так і лишилась панська (Коцюб., II, 1955, 37); Мабуть, з сивої давнини віків пройшли через століття оці дикунські звичаї, незламними й живучими лишилися в побуті слободян (Шиян, Баланда, 1957, 7); // з інфін. Продовжувати перебувати в якому-небудь стані, положенні. Лиш сліпий Жан лишився сидіти, світячи більмами на собак, що лизали тарілки (Коцюб., II, 1955, 390).
4. тільки док. Виявитися у якому-небудь стані. Настя лишилась молодою удовою (Коцюб., І, 1955, 27); Батько мій, дворянин, на тринадцятому році лишився круглим сиротою (Минуле укр. театру, 1953, 13); // Виявитися без чого-небудь, позбутися чого-небудь. — Що їм [дітям] з тата, з мами, як лишаться без грунту? (Март., Тв., 1954, 120); — Усім догодив, а сам лишився без тютюну (Тют., Вир, 1964, 253).
5. безос., кому, з інфін. Треба тільки (зробити що-небудь). Книжка видана так добре, так чепурно, що мені лишається скласти Спілці.. велике спасибі (Коцюб., III, 1956, 209); Бондаренкові лишалося хіба що стисло додати дещо з подробиць до характеристики тих обставин у Києві, що спричинили переїзд делегатів-більшовиків до Харкова (Головко, II, 1957, 464); Лишилось тільки ще спакуватись… (Коцюб., II, 1955, 222).
6. Відставати, відриватися від кого-, чого-небудь, що рухається. Галас і гомін лишаються позаду, а з ним знову тиша чарівної білої ночі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 85); За кілька секунд ціль лишилася позаду літака (Минко, Повна чаша, 1950, 213).
7. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися чогось. [Кнур:] Оришко! так як же се? Марусі, значить, лишилися? [Кнуриха:] Маруся вже не наша (Мирний, V, 1955, 84); [Мар’яна:] День і ніч сей гріх буде тяжким каменем лежать на душі.., я лишуся покою (Вас., III, 1960, 41).
◊ Лиша́тися (лиши́тися) з но́сом див. ніс; Лиша́тися (лиши́тися) на сумлі́нні чиєму — про чиюсь особисту відповідальність за дії, вчинки і т. ін. Я ніколи не буду сього знати, се лишиться на твоєму сумлінні (Л. Укр., III, 1952, 691); Лиша́тися (лиши́тися) о́сторонь — не втручатися. Коли я дізналась, що ви, начальники Ванюшині, розшукуєте правду його народження і дитячого життя, не можу відмовчатись, лишитись осторонь (Логв., Давні рани, 1961, 58); Лиша́тися (лиши́тися) поза́ду — відставати від кого-, чого-небудь. Його улюбленець Захар позаду не лишався (Дор., Три богатирі, 1959, 50); Не лиша́тися (не лиши́тися) в боргу́: а) не відставати від інших, намагатися робити те саме, що й інші; б) віддячувати кому-небудь за щось. Дочка партизана й сама не лишалась в боргу (Бичко, Вогнище, 1959, 70); Нічо́го не лиша́ється, як — про необхідність робити, діяти певним чином. У поміщиків десятки мільйонів десятин землі. Тому мільйонам селянських сімей нічого не лишається, як іти в кабалу до поміщиків (Ленін, 24, 1950, 109); Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (Головко, II, 1957, 489); Слі́ду не лиша́ється (не лиши́ться) чого, від кого — чого — зникати безслідно. В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (Сос., Поезії, 1950, 6); Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук?.. Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (Довж., І, 1958, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 503.