Лежу́х, ха́, м.

1) = Лежень 1. Камен. у. Лежух лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Лежухові Бог долю дає. Ном. № 1683.

2) Упавшее или поваленное бурей дерево. Вх. Зн. 33.

3) Птица козодой, Caprimulgus europaeus. Вх. Лем. 431.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 353.