ЛЕ́ЖЕНЬ, жня, ч.

1. розм. Те саме, що лежебо́к. — Вставай, лежню, ранок недалеко (Стельмах, II, 1962, 360); [Терпилиха:] Петро добрий парубок.., він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (Котл., II, 1953, 18); Бісові лежні так позав’язували мішки з борошном, що як віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв’язавсь (Гр., І, 1963. 457).

◊ Ле́жнем лежа́ти див. лежа́ти.

2. спец. Те саме, що лежа́к 1. Стара жінка з дівчатами вилізли на горище. За лежнем була купа старого дрантя (Перв., Невигадане життя, 1958, 270).

3. Брус або колода, що звичайно лежить на землі і служить основою для чого-небудь. Для прошпарювання бочку встановлюють на лагах або лежнях (Сад. і ягідн., 1957, 297); А замшілі дубові мости через рів невідомо коли й підіймалися, бо вже заросли їхні лежні на берегах рову густою травою (Загреб., Диво, 1968, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 471.

Ле́жень, жня, м.

1) Лежебокъ. Що дворовый лежень не хоче робити, тільки спати та гуляти та горілку пити. Мил. 73. Лежня справляти. Ничего не дѣлать.

2) Бревно, лежащее на землѣ и служащее вмѣсто фундамента для стѣны хаты. Тепер становлять хати на стоянах, а перш було на лежнях. Лебед. у.

3) Боровъ, дымовая труба на потолкѣ, горизонтально лежащая, то-же, что и лежак 1.

4) Лежащій улей. См. Лежак 3.

5) Родъ большого калача, обрядовый свадебный хлѣбъ. Чуб. IV. 236. В п’ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили; коровай-же спорядивши з самую суботу, посадить його впросили Кирика Голоту. Мкр. Н. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 353.

ле́жень — весільний обрядовий хліб овальної форми, різновид калача́ (див.);печуть разом із корова­єм; клали на стіл перед молодою під двома ложками, зв’язаними червоною стрічкою; на нього мо­лода схиляла голову, коли приходив молодий; також дарували мо­лодим після шлюбної ночі; див. ще ди́вень, верч.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.