ЛЕЖА́НКА, и, ж.

1. Низька піч у вигляді тапчана для лежання. Постелила вона цареві на полу, .. сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (Укр.. казки, легенди.., 1957, 83); Хата вже старенька і холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Кучер, Трудна любов, 1960, 363); *У порівн. Пісок був теплий, як нагріта лежанка (Руд., Вітер.., 1958, 341).

2. Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо. Просто проти дверей, під віконцем упоперек кімнати був пілок-лежанка, завширшки з подвійне ліжко (Досв., Гюлле, 1961, 17); На земляних лежанках акуратно були складені ковдри й плащ-палатки (Собко, Вогонь.., 1947, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 469.

Ле́жанка, ки, ж.

1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное.

2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32.

3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.

Лежа́нка, ки, ж. Лежанка. Стара сидить на лежанці та колише малого внука. Левиц. І. Ум. Лежаночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 352.

лежа́нка — у старій селянській хаті — низька прибудова до печі у вигляді тапчана для лежання, спання; див. ще при́пічок 2. Посте­лила вона цареві на полу,… сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.