ЛЕВЕНЯ́, я́ги, с. Маля лева (див. лев¹ 1). Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (Досв., Вибр., 1959, 222); Леви дуже погані батьки, і смертність серед левенят висока (Веч. Київ, 5.ІХ 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 459.

Левеня, ня́ти, с. Львенокъ. І левенят розгублює левиця. К. Іов. 10. Ум. Левенятко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350.