ЛЕВ¹, а, ч.

1. Великий хижий звір родини котячих з короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців. Рикаючи й трясучи головою. Спинився лев біля тебе близенько (Л. Укр., І, 1951, 333); Глянув ще Федько на нього: Знову листя рве з дерев! І рішив Федько: "Нічого, Хоч і страшно,— цап не лев!" (С. Ол., Вибр., 1959, 159); * У порівн. Як леви, боролись вони за народ. За правду народного діла (Олесь, Вибр., 1958, 64); // Скульптурне зображення цієї тварини. — Чи то правда, що там е такий лев, що з рота вода тече? (Н.-Лев., II, 1956, 330); // перен. Про дуже хоробру, безстрашну людину. Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (Фр., VI, 1951, 268)

2. перен., заст. і іроп. Людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т. ін. Ніде так не стрічають радо І ніжних балерин, і левів-співаків, Як у прокурених димами вояків (Рильський, Мости, 1948, 76).

∆ Морськи́й лев — науково неточна назва тварини родини ластоногих, яка водиться біля узбережжя Каліфорнії; Мураши́ний лев — комаха з прозорими крилами, зовні схожа на бабку, личинка якої живиться мурашками.

ЛЕВ², а, ч.

1. Грошова одиниця в Болгарії. З 1 січня тут [у Болгарії] змінено масштаб цін, підвищено золотий вміст лева, пущено в обіг нові гроші (Рад. Укр., 4.1 1962, 4).

2. іст. Монета, яка була в обігу в давній Австрії, Бессарабії та на Поділлі. — В мене нема й грейцаря [крейцера], паноченьку, нема. Я би просила ласки божої та й вашої, чи ж би ви нас не запомогли хоть левом, а ми би відробили (Март., Тв., 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 458.