ЛА́ДКА див. ла́дки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 434.

Ладка, ки, ж.

1) Оладья. Млинець лодку посватав. ЗОЮР. II. 27.

2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. (Дѣтск. слово). плескати у ладки. Бить въ ладоши. Сидить баба на березі, лодками сплеснула. Чуб. V. 845. Лодки, ладки, а де були? — В бабки. Ном. № 9264. Ум. Ладоньки, ладочки, ладошки, ладусі, ладусеньки, ладусики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Мет. 2. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі. Ном. № 9264.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 340.