ЛА́ДКИ, док, мн. (одн. ла́дка, и, ж.), дит. Долоні. Ладки, ладоньки, ладусі, ой ладусі, ладки! Де були ви? У бабусі (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 13).

Би́ти ла́дки кому — плескати в долоні до дитини. От такі, було, слова промовляв, а сама до дитини всміхається й ладки їй б’є (Вовчок, І, 1955, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 434.