ЛАГОМИ́НА див. лагоми́ни.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 432.

Лагомина, ни, ж. Лакомство. А на трьох (хурах), самих великих, всякі лагомини: сливи вагові, родзинки, фиґи та маслини. Мкр. Н. 31. Везли з собою лагомини: оливу, мило, риж, маслини. Котл. Ен. IV. 66. Ум. Лагоминка. Книші, вареники і всякі лагоминки. Греб. 383.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 339.

лагоми́на (зменшене — лагоми́н­ка) — солодкі кондитерські виро­би; взагалі смачна, вишукана, не­буденна їжа; ласощі. Везли з собою лагомини: оливу, мило, риж, маслини (І. Котляревський); В скоромний день із маслом буханці, книші, варе­ники і всякі лагоминки (Є. Гребінка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 326.