КІМ’Я́Х, а́, ч., розм.

1. Те саме, що гро́но. Звисають на дахи Вишень червоні кім’яхи (Мур., Ідуть.., 1951, 48).

2. у знач. присл. кім’яхо́м. Клубком (у 4 знач.), купою. — Діду! що воно за знак, що бджоли он яким кім’яхом полетіли? (Мирний, І, 1954, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 163.

Кім’Ях, ха, м. Комокъ слипшихся ягодъ, гроздь. Вишні так і висять кім’яхами. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 244.

кі́м’ях див. гро́но.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 286.