КУ́ТИ, кую́, кує́ш, недок., перех., діал. Кувати (див. кува́ти1). Сьогодні ранесенько я бачила, хтось до вас строкатого коника приводив кути (Вовчок, Вибр., 1937, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 418.