КУ́РОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ку́рка. До нас звик бігати під вікно чорний собака і приходила рябенька курочка (Вовчок, VI, 1956, 233); Розсокоталась на все подвір’я зозуляста курочка, запишалася таким червоним гребенем, що, здавалось, то їй хтось калинового соку бризнув на сіру голову (Збан., Сеспель, 1961, 300); Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очеретах лякливо кахкали лиски (Досв., Вибр., 1959, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 412.

Курочка, ки, ж.

1) Ум. отъ курка. Нема тієї курочки, що несла золотії яєчка. Ном. № 1843.

2) Куриная слѣпота. У мене курочка була на очах… Так мені видно стало, наче не було в мене курочки. Грин. II. 95.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 331.