КУ́ПИНА́, ку́пини́, ж. Горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом. На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб., І, 1955, 361); Я щасливо перестрибував з купини на купину, з горбка на горбик (Козл., Весн. шум, 1952, 104); По болоту бродив: знайшов на купині гніздо плиски і сполохав чаплю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 167).

КУПИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що ку́па 1. Каминецький соломинкою допомагає мурашці видобутись з-під купини тирси (Вільде, Сестри.., 1958, 283).

КУПИНА́¹, и́, ж. (Polygonatum Adans.). Багаторічна рослина родини лілійних із схиленими квітками та довгим кореневищем. Скрізь, вподовж берега, заяскра-віли весняні купини (Гончар, Таврія, 1952, 90).

КУПИНА́², и, ж., заст. Кущ (у 2 знач.). Загрузаючи по черево, сопучи і чвакаючи, вона [корова] потяглася до купин зеленої осоки (Вол., Місячне срібло, 1961, 305).

◊ Неопали́ма купина́ див. неопали́мий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 402.

Купина, ни, ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. Ном. № 9245. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Макс. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. Чуб. V. 518.

2) = Купека. ЗЮЗО. І. 119. Ум. Купинка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 327.

ку́пина́ —

1) горбик на луці чи болоті, порослий травою або мо­хом; об’єкт народних порівнянь: «Пнеться, як жаба на купину»;

2) тільки купина́ — багаторічна рослина родини лілійних із схиленими квітками та довгим кореневищем; об’єкт порівняння: «У тебе борода, як у лузі купина». Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллячком-купиною (П. Чубинський);

3) тільки купина́ — стара назва невисокого куща з урослими в землю стеблами; у сполученні: неопали́ма купина́ (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 322.