КУП’Я́, я́, с. Збірн. до ку́пини́¹. Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп’ї (Н.-Лев., І, 1956, 50); Довгоноса чапля вартувала між куп’ям (Ле, Вибр., 1939, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 406.

Куп’Я, я́, с. = Купина. Заріс той шлях куп’ям та болотом. КС. 1882. IV. 169. Не мучте (пропасниці) бідних християн, трясіть куп’ями, очеретами і болотами. Чуб. І. 120. Єдин каже: ій богу бачив — не тільки що воду тягла (веселка), але й куп’я перла у хмару. Дещо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 328.