Про УКРЛІТ.ORG

крючок

КРЮЧО́К, чка́, ч. .

1. Зменш. до крюк1 1. Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Коцюб., II, 1955, 417); Кирило Іванович.. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок, і пив там без просипу (Мирний, І, 1954, 149).

2. заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). Наїхали гості.. Прийшов столоначальник з сім’єю; дрібні крючки з правління.. збіглися і без запросин (Н.-Лев., III, 1956, 102); Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (Стельмах, І, 1962, 348).

3. заст. Міра горілки — приблизно 0,325 літра. — Не виканючимо сьогодні собі й на крючок горілки (Н.-Лев., IV, 1956, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 379.

Крючок, чка, м. Ум. отъ крюк.

1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ.

2) = Крюк 2.

3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142.

4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги. Сумск. у.

5) Мѣра водки самая малая. Чуб. VI. 333.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 316.

вгору