КРУ́ТЕНЬ, тня, ч.

1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі. Спали соломи три крутні під челюстями (Чуб., І, 1872, 123); // Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць. На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Рад. Укр., 24.VII 1962, 2).

2. діал. Вихор (див. ви́хор¹ 1). * У порівн. В голові

її крутнем пронеслися думки (Мик., II, 1957, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 373.

Крутень, тня, м.

1) Пукъ соломы для топки. Посади там (у печі) та й спали соілми три крутні, під челюстами, щоб загнотити. Чуб. І. 123.

2) Свернутый пукъ соломы для заплетанія между кольями въ стѣнахъ плетеной хаты, мазанки. Чуб. VII. 381.

3) Свертокъ сѣна, остающійся по дорогѣ отъ протащенной копны. Канев. у.

4) = Крутель. Що на йому свита соломою шита, крутнем пудперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438.

5) Маховое колесо (въ машинѣ). Лубен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 314.